титулка
ТИ́ТУЛКА, и, ж., розм.
Те саме, що Ти́тульна сторі́нка (див. ти́тульний).
– Я навіть ту присвяту з сонета переніс на титулку. Більш за те: хочу розшифрувати ваші ініціали у повне ім'я (А. Головко);
Бува, на титулці написано: роман. Насправді ж це... обман! (Л. Дмитерко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- титулка — ти́тулка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- титулка — -и, ж., розм. Те саме, що Титульна сторінка (див. титульний). Великий тлумачний словник сучасної мови
- титулка — ТИ́ТУЛКА, и, ж., розм. Те саме, що Ти́тульна сторі́нка ( див. ти́тульний). — Я навіть ту присвяту з сонета переніс на титулку. Більш за те: хочу розшифрувати ваші ініціали у повне ім’я (Головко, II, 1957, 489); Бува, на титулці написано: роман. Словник української мови в 11 томах