титул

ТИ́ТУЛ, у, ч.

1. Спадкове чи надане монархом почесне дворянське звання (князь, граф, барон, віконт і т. ін.) або звання володаря держави (король, цар).

– Не хочу я ні трону, ні корони, Ні титулів величних (А. Кримський);

Пан Зефірин був простий шляхтич і навіть свого рода [роду] доробкевич [вискочка], а такі високі титули, як князь і граф, робили на нього якийсь магічний вплив (І. Франко);

Папа [римський] ще в 1246 р. встановив зв'язок з галицько-волинськими князями; він запропонував Данилу королівський титул і прислав королівську корону (з наук. літ.);

// кого, чого або який. Найменування, звання, що дається комусь на знак визнання його заслуг, високого громадського становища тощо.

Шевченко з убивчим сарказмом висміював тих, хто звисока називав його “мужицьким поетом”, і носив цей титул гордо й достойно (М. Рильський);

Напередодні першої світової війни, одержавши титул доктора прав, він [Л. Мартович] не мав уже змоги скористатися своїм дипломом і вести самостійно канцелярію (із журн.);

Він знав, як пригнічують людей всякі титули, звання, посади (Ю. Щербак);

// розм. Назва якої-небудь посади, чину тощо.

Перш усього, Зоня не звалася зненавидженим словом “гувернантка”, вона отримала скромний титул “панни гардероб'яної” (Леся Українка).

2. Назва, заголовок книжки.

Ви, певно, дістали вже мою відкритку [листівку], в якій я згоджувався на порядок ІІІ томика новел і прохав би дати титул книжки до першого оповідання (М. Коцюбинський);

Загальний титул “На крилах пісень” посилаю (Леся Українка);

// Перша сторінка книжки, на якій надруковано заголовок, ім'я автора, рік і місце видання тощо.

Титули, як правило, в кінці ХVII – на початку ХVIII ст. дуже перевантажувались різноманітними, часто не зовсім пов'язаними між собою сюжетними й орнаментальними зображеннями (з наук. літ.);

Титул, шмуцтитули, заставки [збірки “Україна сміється”] вигравіювані на дереві в дусі українського рослинного орнаменту (з наук. літ.).

3. У буржуазній юриспруденції XIV–XX ст. – підстава якого-небудь права.

Комісар похилився над папером і, розмахнувшися, написав титул, нумер [номер] і вступну формулу протоколу (І. Франко);

Титул власності;

Титул купівлі-продажу.