1. Словник української мови в 11 томах

титулка

ТИ́ТУЛКА, и, ж., розм. Те саме, що Ти́тульна сторі́нка ( див. ти́тульний).

— Я навіть ту присвяту з сонета переніс на титулку. Більш за те: хочу розшифрувати ваші ініціали у повне ім’я (Головко, II, 1957, 489);

Бува, на титулці написано: роман. Насправді ж це… обман! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 165).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. титулка — ти́тулка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. титулка — ТИ́ТУЛКА, и, ж., розм. Те саме, що Ти́тульна сторі́нка (див. ти́тульний). – Я навіть ту присвяту з сонета переніс на титулку. Більш за те: хочу розшифрувати ваші ініціали у повне ім'я (А. Головко); Бува, на титулці написано: роман. Насправді ж це... обман! (Л. Дмитерко). Словник української мови у 20 томах
  3. титулка — -и, ж., розм. Те саме, що Титульна сторінка (див. титульний). Великий тлумачний словник сучасної мови