титулований
ТИТУЛО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до титулува́ти;
// титуло́вано, безос. пред.
Титуловано його [Г. Сковороду] і українським Сократом, і українським Платоном, .. називано і деїстом, і пантеїстом, і спіритуалістом, і психологічним моністом (з газ.).
2. у знач. прикм. Який має титул (у 1 знач.); вельможний.
Він [Жан-Жак Руссо] писав, що справді достойних і чесних людей, справжню доброчесність треба шукати серед простого народу, а не серед титулованої й багатої знаті (з наук.-попул. літ.);
// Який одержав найменування, що свідчить про визнання заслуг, високих якостей; визнаний.
Титулований поет.
Словник української мови (СУМ-20)