титулований
титуло́ваний
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до титулувати.
|| титуловано, безос. присудк. сл.
2》 у знач. прикм. Який має титул (у 1 знач.); вельможний.
|| Який одержав найменування, що свідчить про визнання заслуг, високих якостей; визнаний. Титулований поет.
Великий тлумачний словник сучасної української мови