титулувати

титулува́ти

-ую, -уєш, недок., перех.

Називати згідно з титулом, званням, чином і т. ін.

|| Називати, іменувати когось за родом занять, діяльності тощо.

Значення в інших словниках

1. титулувати — титулува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. титулувати — див. НАЗИВАТИ, ІМЕНУВАТИ; р. титулювати.  Словник синонімів Караванського
3. титулувати — Називати духовну особу за її титулом  Словник церковно-обрядової термінології
4. титулувати — ТИТУЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого. Називати згідно з титулом, званням, чином і т. ін. У царській армії мав бути генеральський смотр [огляд] військ. А там один солдат дуже погано знав службу.  Словник української мови у 20 томах
5. титулувати — ТИТУЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Називати згідно з титулом, званням, чином і т. ін. У царській армії мав бути генеральський смотр [огляд] військ. А там один солдат дуже погано знав службу.  Словник української мови в 11 томах
6. титулувати — Титулувати, -лую, -єш гл. Титуловать, называть по титулу.  Словник української мови Грінченка