ткати
ТКА́ТИ, тчу, тчеш; наказ. сп. тчи; недок.
1. що. Виготовляти (тканину) способом щільного приєднання перехресно переплетених ниток – поздовжніх (основи) і поперечних (утоку).
Старий Василь тче на верстаті полотна (І. Нечуй-Левицький);
Вона вміла ткати, килими, .. найкраще виходили в неї шатні казахські килими з нашитими на білу повсть аплікаціями (З. Тулуб);
* Образно. Звернулась [Зоя] до Павла, що сидів мовчки під піччю і ткав зокрема свою думку (О. Кобилянська);
Чисті, немов змиті джерельною водою зорі тчуть над землею мерехтливе покривало (Ю. Бедзик);
// Плести, вити павутину (про павуків).
В повітрі літало серпанкове тонесеньке павутиння. Ткали його павуки (О. Іваненко).
2. що. Виготовляючи тканину таким способом, робити на ній певні візерунки.
* Образно. Надворі шелестіли листом дрімотні осики, і місяць крізь віття ткав у клуні на долівці якісь химерні узори (А. Головко);
Вийшла осінь у намисті, в черевиках золотих, візерунки тче на листі (М. Рудь).
3. Займатися ткацтвом, бути ткачем, ткалею.
І собака б ткав, якби хто нитки в'язав (прислів'я);
Доведеться ж Малуші десь працювати, а що вона знає, крім того, що прясти й ткати (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)