ткати
ТКА́ТИ, тчу, тчеш; наказ, сп. тчи; недок.
1. перех. Виготовляти (тканину) способом щільного приєднання перехресно переплетених ниток — поздовжніх (основи) і поперечних (утоку).
Старий Василь тче на верстаті полотна (Н.-Лев., III, 1956, 325);
Вона вміла ткати, килими,.. найкраще виходили в неї шатні казахські килими з нашитими на білу повсть аплікаціями (Тулуб, В степу.., 1964, 174);
*Образно. Звернулась [Зоя] до Павла, що сидів мовчки під піччю і ткав зокрема свою думку (Коб., III, 1956, 481);
Чисті, немов змиті джерельною водою зорі тчуть над землею мерехтливе покривало (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 187);
// Плести, вити павутину (про павуків).
В повітрі літало серпанкове тонесеньке павутиння. Ткали його павуки (Ів., Опов., 1949, 191).
2. перех. Виготовляючи тканину таким способом, робити на ній певні візерунки.
*Образно. Надворі шелестіли листом дрімотні осики, і місяць крізь віття ткав у клуні на долівці якісь химерні узори (Головко, І, 1957, 135);
Вийшла осінь у намисті, в черевиках золотих, візерунки тче на листі (Рудь, Дон. зорі, 1958, 109).
3. неперех. Займатися ткацтвом, бути ткачем, ткалею.
І собака б ткав, якби хто нитки в’язав (Укр.. присл.., 1955, 241);
Доведеться ж Малуші десь працювати, а що вона знає, крім того, що прясти й ткати (Скл., Святослав, 1959, 62).
Словник української мови (СУМ-11)