тлумачити
ТЛУМА́ЧИТИ, чу, чиш, недок.
1. що. Визначати зміст, роз'ясняти, з'ясовувати суть чого-небудь; давати якесь пояснення.
А коли при самім кінці тлумачив і вияснював [прокурор] їм закони, які вимагають покарання підсудних, його голос звучав суворо і майже наказуюче (І. Франко);
– Моє життя проходило з книгами. Я переписував, перекладав, тлумачив книги (О. Іваненко);
Перші дні старий довго тлумачив синові, що робити в тому чи іншому випадку, але згодом побачив, що Жайсак добре на всьому розуміється (З. Тулуб);
Довго ще йому тлумачив Лейба, доки Павло нарешті зрозумів, що він таки потрапив у Троянівку, тільки другого уїзду [повіту] (Григорій Тютюнник);
// Висвітлювати певним чином, розуміючи так чи інакше що-небудь; трактувати.
– Самому ніколи і на думку на спало б, що мої наміри відносно Людмили можна і так тлумачити (А. Головко);
Ні, Каргат зовсім не збирається так тлумачити договір з Петушеком; додержувати кожної літери, як це робить чомусь головний інженер (Ю. Шовкопляс).
2. що і без прям. дод., заст. Перекладати з однієї мови на іншу.
[Магістер:] То мушу я зібрать громаду нашу, щоб зараз про гандльові [гендлярські] пункти врадить. Я мушу там з латинського тлумачить, бо в нас не всі освічені в сій мові (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)