товарячий
ТОВА́РЯЧИЙ, а, е.
Прикм. до това́р².
Шелестіли торішнім листям тисячі товарячих ніг та дзеленькали мосяжні дзвіночки (В. Гжицький);
// Стос. до товару (див. това́р²).
[Степанида:] Я думала, що він людський знахар, а він товарячий!.. (М. Кропивницький);
Йому [Івасеві] так хотілося бачити того страшного ворога і людського і товарячого, – скільки від його пропало скоту в городі! (Н. Королева).
Словник української мови (СУМ-20)