товченик
ТОВЧЕ́НИК, а, ч., перев. мн., ТОВЧЕ́НИКИ, ів.
1. Кулінарний виріб у формі вареної кульки з січеного, а потім потовченого м'яса, до якого додається борошно, сіль, перець.
– Скажи, будь ласка, дочко, куховарці, щоб зараз сікла м'ясо на товченики та заходилась варити горошок (І. Нечуй-Левицький);
Жінки розставляють на майдані столи .. Ставлять сметану, сир, вареники й товченики, і мед прямо мисками – гречаний, темний у сотах і просто мед, і яблука, й сливи (О. Довженко).
2. розм. Удар кулаком.
Під сердитую годину, Одна [рука] смиче за чуприну І товченики дає (Л. Глібов);
– Ти що, парубче, може, товчеників захотів? – нарешті вирвалося у Левка. – А то нам втрьох не довго ребра полоскотати (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)