товченик

ТОВЧЕ́НИК, а, ч., перев. мн. товче́ники, ів.

1. Кулінарний виріб у формі вареної кульки з січеного, а потім потовченого м’яса, до якого додається борошно, сіль, перець.

— Скажи, будь ласка, дочко, куховарці, щоб зараз сікла м’ясо на товченики та заходилась варити горошок (Н.-Лев., VI, 1966, 16);

Жінки розставляють на майдані столи.. Ставлять сметану, сир, вареники й товченики, і мед прямо мисками — гречаний, темний у сотах і просто мед, і яблука, й сливи (Довж., І, 1958, 191).

2. розм. Удар кулаком.

Під сердитую годину, Одна [рука] смиче за чуприну І товченики дає (Гл., Вибр., 1957, 319);

— Ти що, парубче, може, товчеників захотів? — нарешті вирвалося у Левка. — А то нам втрьох не довго ребра полоскотати (Стельмах, І, 1962, 53).

◊ Нахапа́тися товче́ників див. наха́пуватися.

Значення в інших словниках

1. товченик — товче́ник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. товченик — див. ляпас  Словник синонімів Вусика
3. товченик — ТОВЧЕ́НИК, а, ч., перев. мн., ТОВЧЕ́НИКИ, ів. 1. Кулінарний виріб у формі вареної кульки з січеного, а потім потовченого м'яса, до якого додається борошно, сіль, перець.  Словник української мови у 20 томах
4. товченик — -а, ч., перев. мн. товченики, -ів. 1》 Кулінарний виріб у формі вареної кульки з січеного, а потім потовченого м'яса, до якого додається борошно, сіль, перець. 2》 розм. Удар кулаком. Нахапатися товчеників — див. нахапуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. товченик — УДА́Р по чому, у що, чим, без додатка (різкий сильний поштовх кулаком, рідше ногою, коліном, спрямований на людину, частини її тіла), СТУСА́Н, ТУСА́Н розм., ТАСУ́Н розм., ШТОВХА́Н розм., ШТОВХАНЕ́ЦЬ розм., ШТУРХА́Н розм., ШТУРХАНЕ́ЦЬ, БУХА́Н розм.  Словник синонімів української мови
6. товченик — Товче́ник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)