томище
ТОМИ́ЩЕ, а, ч.
Збільш. до том.
Послідня іскра інтересу до світа [світу] згасла: світ не міг йому дати вже нічого нового; все, що він міг йому дати, замикалося в тім грубезнім .. томищі, на котрого хребті золотими буквами витиснений був його титул (І. Франко);
Від однієї бабусі, якщо її добре розпитати, можна записати томище пісень, томище казок (з газ.);
Одні залюблені в старі листи. Ті – в музику, а ті – в руді томища (Б. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)