томище
ТОМИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до том.
Послідня іскра інтересу до світа згасла: світ не міг йому дати вже нічого нового; все, що він міг йому дати, замикалося в тім грубезнім.. томищі, на котрого хребті золотими буквами витиснений був його титул (Фр., III, 1950, 443);
Від однієї бабусі, якщо її добре розпитати, можна записати томище пісень, томище казок (Літ. Укр., 11.IV 1967, 2);
Одні залюблені в старі листи. Ті — в музику, а ті — в руді томища (Б. Ол., Рух, 1973, 10).
Словник української мови (СУМ-11)