топольник
ТОПО́ЛЬНИК, а, ч., збірн.
Зарості тополь.
Ой, гуділи вітри на паромі, І топольник розлукою пах. (І. Нехода);
В долинах річок і ручаїв ростуть кущі лози, вільшини та топольника (І. Багмут).
Словник української мови (СУМ-20)ТОПО́ЛЬНИК, а, ч., збірн.
Зарості тополь.
Ой, гуділи вітри на паромі, І топольник розлукою пах. (І. Нехода);
В долинах річок і ручаїв ростуть кущі лози, вільшини та топольника (І. Багмут).
Словник української мови (СУМ-20)