торбешник
ТОРБЕ́ШНИК, а, ч., розм., рідко.
Те саме, що жебра́к.
– Все їм мало, оцим голодранцям .. Пропадом би ви пропали, торбешники вічні! (О. Гончар);
– Торбешники твої родичі, які не мають за що приїхати до нас (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)