торбинка
ТОРБИ́НКА, и, ж.
1. Зменш. до торби́на.
Ішов кобзар до Києва Та сів спочивати. Торбинками обвішаний Його повожатий (Т. Шевченко);
По вулиці йшли школярі з сірими полотняними торбинками через плече (А. Головко);
Надвір вийшла мати з торбинкою насіння в руках (Григорій Тютюнник).
2. Жіноча сумочка для грошей, хустинки, парфюмерії та інших дрібних речей.
– Усте! Усте! – крикнула Ватя до наймички.., – а принеси мені .. ту торбинку, що лежить в моєму “будуарі” на столичку! (І. Нечуй-Левицький);
Убрала [дячиха] свій найліпший .. капелюх, узяла рукавички, торбинку зі срібними застібками, дві парасольки – й пішла (Г. Хоткевич);
Тільки-но продзвонив дзвінок, .. Марина схопила свою бісерну торбинку і .. поспішила додому (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)