торохтій
ТОРОХТІ́Й, я́, ч., зневажл.
Той, хто багато, безперестанку й швидко говорить; базіка, балакун.
– Тітка цікава на язик, та й дядько добрий торохтій (І. Нечуй-Левицький);
Я вже зараз не якийсь шибеник, лихотворець [лиходій], .. торохтій, .. а батькові-матері помічник, який може і на людей подивитися і себе показати (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)