Словник синонімів української мови

торохтій

БАЛАКУ́Н розм. (той, хто любить поговорити, балакуча людина), ГОВОРУ́Н розм., ЛЕПЕТУ́Н розм., ЛОПОТУ́Н розм. рідше, ЛЕПЕ́ТЯ діал.; БАЛЯНДРА́СНИК розм., БАЛАГУ́Р розм. рідше (той, хто любить багато говорити, пересипаючи мову жартами); ТОРОХТІ́Й розм. (той, хто говорить багато, безперестанку й швидко); ЩЕБЕТУ́Н розм., ЦОКОТУ́Н розм. рідше (перев. про дітей — той, хто багато і жваво говорить). Це був вгодований справник, ..весельчак і балакун для знайомих і Каїн для підлеглих (О. Довженко); Щастя жіноче не в багатослів'ї, не в красномовстві тих говорунів, які упадають за жінками (І. Цюпа); "А може, щось і вийшло би з цього", — задумався на мить Мирон, обережно йдучи далі, але згадав, який Полікарп лепетун, то й собі рукою махнув (М. Стельмах); Баляндрасник, балакун, він міг в робочий час повести весь відділ на каву і розповісти найсвіжіші анекдоти (В. Большак); Стефан Хмелевський, безупинний балагур, заповзятий вояка і розумний порадник (І. Ле); - Тітка цікава на язик, та й дядько добрий торохтій (І. Нечуй-Левицький). — Пор. базі́ка, балаку́ха.

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. торохтій — торохті́й іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
  2. торохтій — Тарахкало, балакун, (базіка) БАЗІКА, талалай, р. цвентюх, перебендя.  Словник синонімів Караванського
  3. торохтій — див. балакучий; мотоцикл  Словник синонімів Вусика
  4. торохтій — [тороухт’ій] -рохт'ійа, ор. -рохт'ійем, м. (на) -рохт'ійев'і/-рохт'ійу, кл. -т'ійу, мн. -рохт'ійі, -рохт'ійіў  Орфоепічний словник української мови
  5. торохтій — ТОРОХТІ́Й, я́, ч., зневажл. Той, хто багато, безперестанку й швидко говорить; базіка, балакун. – Тітка цікава на язик, та й дядько добрий торохтій (І. Нечуй-Левицький); Я вже зараз не якийсь шибеник, лихотворець [лиходій], .. торохтій, ..  Словник української мови у 20 томах
  6. торохтій — -я, ч., зневажл. Той, хто багато, безперестанку й швидко говорить; базіка, балакун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. торохтій — ТОРОХТІ́Й, я́, ч., зневажл. Той, хто багато, безперестанку й швидко говорить; базіка, балакун. — Тітка цікава на язик, та й дядько добрий торохтій (Н.-Лев., III, 1956, 52); Я вже зараз не якийсь шибеник, лихотворець [лиходій],.. торохтій,..  Словник української мови в 11 томах
  8. торохтій — Торохтій, -тія м. Крикунъ, пустозвонь. Шейк. Торохтія везти. Ѣхать порожнякомь, съ пустой бочкой. Шейк.  Словник української мови Грінченка