торувати
ТОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що, перев. у сполуч. зі сл. дорога, шлях, путь, стежка.
Те саме, що проклада́ти 3.
По річці вплав пливуть [скіфи] І по льоду дзвінкім торують хижу путь... (М. Зеров);
Торувати новий шлях завжди важче, ніж іти вже проїждженою дорогою (з газ.);
Іван Іванович ще малолітком Лишився сам – батьки поумирали, І сам собі дорогу життьову він торував (М. Рильський);
* Образно. Вони [струмки] дзвенять за темним бором, За горизонтом неозорим, В старих, розквашених полях Собі торують дальній шлях, Щоб потім вилитись у ріки І в синє море потекти... (Я. Шпорта).
Словник української мови (СУМ-20)