тощо
ТО́ЩО, невідм.
Уживається в кінці переліку чого-небудь як вказівка на його неповноту, на можливість його продовження; і таке інше.
– Піду вбиратись. Мені треба сьогодні в різних магазинах бути, вибрати матерії, та потім треба до модистки заїхати тощо (Леся Українка);
Маруся пішла до хати, а стара почала поратися по господарству, догодовувати курей, виганяти гусей та вутят до річки, робити місиво для свині тощо (Г. Хоткевич);
У степовому селі був ярмарок, на чотири боки куріло, куріли степові розложисті шляхи тощо, торохкотіли тачанки (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)