тпру
ТПРУ, виг.
Окрик, яким зупиняють коня або іншу робочу тварину.
– Тпру, сірий! тпру, моругий, .. – кричав Кайдаш і сам летів з гори з усієї сили, незгірше волів (І. Нечуй-Левицький);
– Гей! соб, сиві, соб, бодай ви скрутилися!.. Тпру! (М. Коцюбинський);
– Тпру! Приїхали. Біля ганку стояли підводи, на ганку багато селян (А. Головко).
◇ (1) Ні тпру, ні ну, зневажл. – не виходить, не посувається (про справу, роботу тощо).
Підтягся дядьків віз Чимало вже вгору, А там: ні тпру, ні ну (В. Поліщук);
Торг завис на дев'яноста карбованцях і далі – ні тпру, ні ну (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)