тпру
ТПРУ, виг. Окрик, яким зупиняють коня або іншу робочу тварину.
— Тпру, сірий! тпру, моругий,.. — кричав Кайдаш і сам летів з гори з усієї сили, незгірше волів (Н.-Лев., II, 1956, 317);
— Гей! соб, сиві, соб, бодай ви скрутилися!.. Тпру! (Коцюб., І, 1955, 111);
— Тпру! Приїхали. Біля ганку стояли підводи, на ганку багато селян (Головко, II, 1957, 79).
◊ Ні тпру ні ну — про неможливість завершити щось, діяти, робити.
Почався отой нудний торг.. Торг завис на дев’яноста карбованцях і далі — ні тпру ні ну (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 36).
Словник української мови (СУМ-11)