травинка

ТРАВИ́НКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до трави́на.

– То нащо вчитися, як так? – сливе пошепки спитала Дарка, скоса дивлячись на Юзю і щипаючи якусь травинку (Леся Українка);

Ще холодно, трава росяна, і корови стоять, зрідка лише якась нетерпляча смикне найвищу травинку (Г. Хоткевич);

Малесенька пташка шугає в зарослях рогозу, тримаючи у дзьобі травинку (М. Чабанівський);

* У порівн. Олена стояла перед ним, зніяковіла й тендітна, як травинка (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. травинка — трави́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. травинка — [травинка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок  Орфоепічний словник української мови
3. травинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до травина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. травинка — ТРАВИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до трави́на. — То нащо вчитися, як так? — сливе пошепки спитала Дарка, скоса дивлячись на Юзю і щипаючи якусь травинку (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
5. травинка — Трави́на, -ни ж. Стебель травы, травинка. Левиц. Пов. 357. ум. травинка. --------------- Травина, -ни ж. соб. Травы. Ой заросла тота стежка лихом, травиною, де-м ходила, говорила, серденько, з тобою. Гол. II. 350.  Словник української мови Грінченка