травина
ТРАВИ́НА, и, ж., розм.
Одна стеблина, один пагонець трави.
Туман тоненькими ниточками піднімався з кожної травини, з кожної билини (Панас Мирний);
І ось уже всі квітки й травини видаються Семенові височенним та густим чи то лісом, чи садом із дивних, невідомих кліток-деревин (С. Васильченко);
* У порівн. – Живеш, як травина: сьогодні є, завтра, може, десь на отакій галявині шаблями такі, як Данько ваш, посічуть (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)