травина

ТРАВИ́НА, и, ж., розм. Одна стеблина, один пагонець трави.

Туман тоненькими ниточками піднімався з кожної травини, з кожної билини (Мирний, І, 1954, 174);

І ось уже всі квітки й травини видаються Семенові височенним та густим чи то лісом, чи садом із дивних, невідомих кліток-деревин (Вас., І, 1959, 328);

*У порівн. — Живеш, як травина: сьогодні є, завтра, може, десь на отакій галявині шаблями такі, як Данько ваш, посічуть (Гончар, II, 1959, 258).

Значення в інших словниках

1. травина — трави́на іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. травина — ТРАВИ́НА, и, ж., розм. Одна стеблина, один пагонець трави. Туман тоненькими ниточками піднімався з кожної травини, з кожної билини (Панас Мирний); І ось уже всі квітки й травини видаються Семенові височенним та густим чи то лісом, чи садом із дивних...  Словник української мови у 20 томах
3. травина — I трав`ина-и, ж., розм. Одна стеблина, один пагонець трави. II травин`а-и, ж., збірн., зах. Трави.  Великий тлумачний словник сучасної мови