травка
ТРА́ВКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до трава́.
Вітер віє, вітер віє, Травка зеленіє, А в козака чорні брови, В дівки серце мліє (з народної пісні);
Отак, буває, в темну яму Святеє сонечко загляне, І в темній ямі, як на те, Зелена травка поросте (Т. Шевченко);
Потім, коли Жабі замовкла, ми всі слухали її [Геленин] голос, що лився тихеньким струмочком по травці (Олесь Досвітній);
* У порівн. Як травка, скошеная в полі, Ув'яв Паллант (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)