травичка
ТРАВИ́ЧКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до трава́.
Весна йде та йде .. Мигтять білі метелики понад молоденькою травичкою (Марко Вовчок);
По дорозі блиснуло дзеркальце маленької водиці. Біленьке, срібляне з зеленою травичкою посередині (В. Стефаник);
– Присів я на травичку та незчувся, як і заснув (Григорій Тютюнник);
* У порівн. Маруся вже стомилася .. Висла на руках у опришка, як травичка скошена (Г. Хоткевич).
2. Те саме, що трави́нка.
Вона почала роздивлятись кожну травичку коло свого носа (Грицько Григоренко).
Словник української мови (СУМ-20)