тремтіння
ТРЕМТІ́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. тремті́ти 1–3.
Раїса ще не зовсім одійшла після грози: це було помітно з легкого тремтіння руки (М. Коцюбинський);
Його широка й густа борода тряслася від нервового тремтіння щелепів (Іван Ле);
Справді, після того, як верстат було закріплено на міцному фундаменті, тремтіння припинилось (О. Донченко);
Гвинтівка непорушно застигла в руках, і око не могло вловити найменшого тремтіння мушки (І. Багмут);
Сузір'я ліхтарів на вулиці нагадало тремтіння ракет над фронтом (Є. Кравченко);
В його металевому голосі почулося ледь вловиме тремтіння (В. Кучер);
В думці її [книгу] розгортаю: тремтіння пронизує тіло (М. Зеров);
Борджомела, Борджомела, Наче дівчина весела, .. І хлюпочеш, і смієшся, Та сльозами дрібно ллєшся, Вся в тремтінні, у тривозі, Мов стомившись у дорозі (Л. Забашта).
2. Посилене биття серця, прискорене пульсування крові, спричинені хвилюванням, переживанням; схвильований стан.
[Мартіан:] Я хтів би знов побачити те світло, що сяло у твоїх дитячих очах, почути теє радісне тремтіння, що й я від тебе переймав тоді, як ти сиділа на руках у мене (Леся Українка);
Сонячний погляд очей – чорних, променистих, гарячих і... загадкових. Той погляд кличе, таємне тремтіння вливає у серце (М. Рильський);
З тремтінням Тарас доторкнувся до поручнів на сходах... Тут, по цих сходах, ступав сам Пушкін (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)