трибунний

ТРИБУ́ННИЙ, а, е.

Власт., притаманний трибунові (у 2 знач.).

Поетичне слово Рильського в ці роки [Великої Вітчизняної війни] набуло незвичайної кличної, трибунної, агітаційної сили (з наук. літ.);

// Який має риси, властиві трибунові.

Так просто і так ясно читав [Тарковський] ніколи не впадаючи в афектації, притаманні російським поетам, котрі наслідували трибунну манеру Маяковського. (із журн.).

Значення в інших словниках

1. трибунний — трибу́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. трибунний — -а, -е. Власт., притаманний трибунові (у 2 знач.). || Який має риси, властиві трибунові.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. трибунний — ТРИБУ́ННИЙ, а, е. Власт., притаманний трибунові (у 2 знач.). Поетичне слово Рильського в ці роки [Великої Вітчизняної війни] набуло незвичайної кличної, трибунної, агітаційної сили (Не ілюстрація.., 1967, 99); // Який має риси, властиві трибунові.  Словник української мови в 11 томах