трибунний

трибу́нний

-а, -е.

Власт., притаманний трибунові (у 2 знач.).

|| Який має риси, властиві трибунові.

Значення в інших словниках

1. трибунний — трибу́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. трибунний — ТРИБУ́ННИЙ, а, е. Власт., притаманний трибунові (у 2 знач.). Поетичне слово Рильського в ці роки [Великої Вітчизняної війни] набуло незвичайної кличної, трибунної, агітаційної сили (з наук. літ.); // Який має риси, властиві трибунові.  Словник української мови у 20 томах
3. трибунний — ТРИБУ́ННИЙ, а, е. Власт., притаманний трибунові (у 2 знач.). Поетичне слово Рильського в ці роки [Великої Вітчизняної війни] набуло незвичайної кличної, трибунної, агітаційної сили (Не ілюстрація.., 1967, 99); // Який має риси, властиві трибунові.  Словник української мови в 11 томах