тройка
ТРО́ЙКА, и, ж.
Троє коней, запряжених поряд в один екіпаж.
Бігла тройка холодком, Баска, – без втоми і упину (Я. Щоголів);
* У порівн. Ти казав: – Вітчизно люба, з ворогом я поборюсь! Буде мчать поміж народів мов та тройка – славна Русь... (П. Тичина);
// Екіпаж із запряженими в нього трьома кіньми.
– Я було вимкнуся з братом і з його товаришами, нібито в театр, а самі замість того на тройках у Стрєльну – весело так!.. (Леся Українка);
Батько скакав тройкою з кучером, маючи в бричці десять пудів покупок (з мемуарної літ.);
І мчиться божевільна тройка з Петербурга в Оренбург, несучи бентежного поета, рядового Тараса Шевченка (М. Рильський);
Захлинаючись від захоплення, вони наввипередки описували розкішні степові пікніки, катання на тройках (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)