тройка

ТРО́ЙКА, и, ж. Троє коней, запряжених поряд в один екіпаж.

Бігла тройка холодком, Баска, — без втоми і упину (Щог., Поезії, 1958, 375);

*У порівн. Ти казав: — Вітчизно люба, з ворогом я поборюсь! Буде мчать поміж народів мов та тройка — славна Русь… (Тич., II, 1957, 283);

// Екіпаж із запряженими в нього трьома кіньми.

— Я було вимкнуся з братом і з його товаришами, нібито в театр, а самі замість того на тройках у Стрєльну — весело так!.. (Л. Укр., III, 1952, 600);

Батько скакав тройкою з кучером, маючи в бричці десять пудів покупок (Збірник про Кроп., 1955, 9);

І мчиться божевільна тройка з Петербурга в Оренбург, несучи бентежного поета, рядового Тараса Шевченка (Рильський, X, 1962, 38);

Захлинаючись від захоплення, вони наввипередки описували розкішні степові пікніки, катання на тройках (Гончар, Таврія, 1952, 143).

Значення в інших словниках

1. тройка — тро́йка іменник жіночого роду троє коней  Орфографічний словник української мови
2. тройка — Трійця, див. тріо, тріюмвірат, тріяда  Словник чужослів Павло Штепа
3. тройка — ТРО́ЙКА, и, ж. Троє коней, запряжених поряд в один екіпаж. Бігла тройка холодком, Баска, – без втоми і упину (Я. Щоголів); * У порівн. Ти казав: – Вітчизно люба, з ворогом я поборюсь! Буде мчать поміж народів мов та тройка – славна Русь... (П.  Словник української мови у 20 томах
4. тройка — -и, ж. Те саме, що трійка 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тройка — ТРІ́ЙКА (ТРО́ЙКА) (троє запряжених коней), ТРОЯ́К розм. Коли чують — щось торохтить; озирнулись — аж то трійкою біжить з письмоводителем комісар (О. Стороженко).  Словник синонімів української мови