тройко

ТРОЙКО́, невідм., числ. кільк., збірн., розм.

Те саме, що тро́є.

Синів – тройко, всі витязі й розумні .. Та ба! на двох ти подихнув, як змій, А третього підніс під саме небо (А. Кримський);

– Я тоді держав собак тройко, здорових таких, гарних (Г. Хоткевич);

На дворищі біля крайньої хати стояло тройко дівчат, плели вінки (А. Хижняк).

Значення в інших словниках

1. тройко — тройко́ числівник кількісний троє збірн., розм.  Орфографічний словник української мови
2. тройко — невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що троє.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. тройко — Тройко́, не відм.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. тройко — ТРОЙКО́, невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що тро́є. Синів — тройко, всі витязі й розумні.. Та ба! на двох ти подихнув, як змій, А третього підніс під саме небо (Крим., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
5. тройко — Тройко числ. Трое. ум. тро́єчко.  Словник української мови Грінченка