тройко — Орфографічний словник української мови

тройко — ТРОЙКО́, невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що тро́є. Синів – тройко, всі витязі й розумні .. Та ба! на двох ти подихнув, як змій, А третього підніс під саме небо (А. Кримський); – Я тоді держав собак тройко, здорових таких, гарних (Г. Словник української мови у 20 томах
тройко — невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що троє. Великий тлумачний словник сучасної мови
тройко — Тройко́, не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
тройко — ТРОЙКО́, невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що тро́є. Синів — тройко, всі витязі й розумні.. Та ба! на двох ти подихнув, як змій, А третього підніс під саме небо (Крим., Вибр. Словник української мови в 11 томах
тройко — Тройко числ. Трое. ум. тро́єчко. Словник української мови Грінченка