тройчатка

ТРОЙЧА́ТКА, и, ж.

Батіг, сплетений у три ремені, або який має три кінці.

Тройчаткою всіх проганяв (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. тройчатка — Тройча́тка і трійча́тка, -тки  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
2. тройчатка — Тройчатка, -ки ж. Плеть сплетенная въ три ремня или имѣющая три конца. Шейк. Тройчаткою всіх проганяв. Котл. Ен.  Словник української мови Грінченка