трофейник
ТРОФЕ́ЙНИК, а, ч., розм.
Член трофейної команди.
Противник, тікаючи, змушений був кинути чимало своєї техніки та боєприпасів .. – Буде трофейникам роботи, – перемовлялись бійці. – Попозбирають... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)