трофейник
ТРОФЕ́ЙНИК, а, ч., розм. Член трофейної команди.
Противник, тікаючи, змушений був кинути чимало своєї техніки та боєприпасів.. — Буде трофейникам роботи, — перемовлялись бійці. — Попозбирають… (Гончар, III, 1959, 421).
Словник української мови (СУМ-11)