трохей

ТРОХЕ́Й, я, ч.

В античному віршуванні – двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складом; хорей.

[Меценат:] Поезію латинську почав нам еллін-бранець, не римлянин. [Прокуратор:] Бо мусив мову пана перейняти, а пан мав певне поважніші справи, ніж рідну мову сікти на трохеї (Леся Українка);

Ту поему вірш по віршу Я складав старанно, пильно, Перелічував трохеї, Розміряв їх так прихильно (В. Самійленко).

Значення в інших словниках

1. трохей — трохе́й іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. трохей — трохе́й (τροχαίος) в античному віршуванні назва хорею.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. трохей — -я, ч. В античному віршуванні – двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складом; хорей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. трохей — ТРОХЕ́Й, я, ч. В античному віршуванні — двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складом; хорей. [Меценат:] Поезію латинську почав нам еллін-бранець, не римлянин.  Словник української мови в 11 томах