трохей

трохе́й

-я, ч.

В античному віршуванні – двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складом; хорей.

Значення в інших словниках

1. трохей — трохе́й іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. трохей — трохе́й (τροχαίος) в античному віршуванні назва хорею.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. трохей — ТРОХЕ́Й, я, ч. В античному віршуванні – двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складом; хорей. [Меценат:] Поезію латинську почав нам еллін-бранець, не римлянин.  Словник української мови у 20 томах
4. трохей — ТРОХЕ́Й, я, ч. В античному віршуванні — двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складом; хорей. [Меценат:] Поезію латинську почав нам еллін-бранець, не римлянин.  Словник української мови в 11 томах