трубадур

ТРУБАДУ́Р, а, ч.

1. іст. Середньовічний провансальський поет-лірик і співець.

Всередині [на килимі] був вишитий чорнявий трубадур-лицар. Він грав серенаду на якійсь чудернацькій бандурі, сидячи на камені під вікнами середньовікового шпичастого замку, а на балконі сиділа лицарша, спершись на гратки (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. Хто я? Бідний трубадур, Ви – красуня богорівна; Я – ваш паж, ви – королівна! (М. Вороний);

* У порівн. А він любитиме її, складатиме на її честь пісні; він ходитиме по рідному краю, як середньовічний трубадур (П. Колесник).

2. перен. Взагалі поет, співець або той, хто прославляє, звеличує кого-, що-небудь.

Степи, шляхи, Мов сарана, вкрили Барони, герцоги і дюки, Псарі, герольди, шинкарі, І трубадури (кобзарі), І шляхом військо, мов гадюки (Т. Шевченко);

Над базарами з ранку до вечора лунали пісні доморослих трубадурів і менестрелів, кобзарів і лірників (В. Гжицький);

Привіт, молоді трубадури, Привіт од гарячого духу містралю, Од свіжого моря. Од грон винограду, Од білих і чорних овець І від чорнявих та білих дівчат, що рвуть виноград (М. Рильський);

* Образно. Та, може, вітер, трубадур осінній, Від поля співом мудрим пропливе – Про те, що сховано в малім насінні Життя нове! (Є. Плужник).

Значення в інших словниках

1. трубадур — трубаду́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. трубадур — див. КОБЗАР; П. співець хвали, прославитель, панегірист, адепт.  Словник синонімів Караванського
3. трубадур — див. письменник  Словник синонімів Вусика
4. трубадур — Бандуриста, співак, сурмач, пісняр  Словник чужослів Павло Штепа
5. трубадур — (від прованс. trobar — складати вірші) — провансальський мандрівний лицар — поет і співак ХІ — XIV ст., який оспівував кохання до чарівної дами, земні радощі, героїку хрестових походів. Мелодії пісень Т. близькі до народних.  Словник-довідник музичних термінів
6. трубадур — -а, ч. 1》 іст. Середньовічний провансальський поет-лірик і співець. 2》 перен. Взагалі поет, співець або той, хто прославляє, звеличує кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. трубадур — трубаду́р (франц. troubadour, з прованс. trobador, від trober – вишукувати, віршувати) 1. Провансальський мандрівний поет-співець 12 – 13 ст. 2. Переносно – той, хто оспівує, прославляє щось. В сучасній літературі частіше вживається в іронічно-негативному значенні (напр., Т. імперіалізму).  Словник іншомовних слів Мельничука
8. трубадур — Трубаду́р, -ра; -ду́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. трубадур — ТРУБАДУ́Р, а, ч. 1. іст. Середньовічний провансальський поет-лірик і співець. Всередині [на килимі] був вишитий чорнявий трубадур-лицар.  Словник української мови в 11 томах