трудяка
ТРУДЯ́КА, и, ч. і ж., розм., рідко.
Те саме, що трудя́га.
Аврум Марчик, тихий трудяка-кравець, що в його завжди бадьорий вираз на марному, кволому обличчі, тепер справді скидався на п'яного (С. Васильченко);
* Образно. Прибіг Пастух до Голови І каже: – Захистіть хоч ви, – Укушено Коня-трудяку, Що має не одну подяку (П. Дорошко).
Словник української мови (СУМ-20)