трунковий

ТРУНКО́ВИЙ, а, е.

Стос. до трунку (див. тру́нок¹).

Сліпа, нездоланна любов заарканила дівчину, як сарну, за шию і вела своєю, відомою лиш їй одній тропою, до великої перемоги, до трункового згубу (В. Бабляк).

Значення в інших словниках

1. трунковий — трунко́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. трунковий — -а, -е. Стос. до трунку (див. трунок I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. трунковий — ТРУНКО́ВИЙ, а, е. Стос. до трунку ( див. тру́нок¹). Сліпа, нездоланна любов заарканила дівчину, як сарну, за шию і вела своєю, відомою лиш їй одній тропою, до великої перемоги, до трункового згубу (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 307).  Словник української мови в 11 томах
4. трунковий — Трунковий, -а, -е Относящійся къ напиткамъ.  Словник української мови Грінченка