трунок
ТРУ́НОК¹, нку, ч.
1. Напій (перев. алкогольний).
Не жалуйте, діти, Трунку дорогого, Із двора не випускайте Тверезим нікого (П. Куліш);
– Угорське, шампан благородний, портвейн, бордо – от мої трунки (М. Коцюбинський);
Випили. Василь Степанович довго плямкав губами, розкуштовуючи дорогоцінний трунок (С. Добровольський);
Березовий сік... Ніжний трунок весняний, Що годує і поїть ледь помітні бруньки (Л. Дмитерко);
* Образно. То перше кохання, то щастя, найдорожче чоловікові в світі! .. Хай упивається людина своєю оманою, хай знище [знищить] до краю той трунок солодкий (Панас Мирний);
* У порівн. А яка смачна була Василькові та вода! Ковтав її, ніби найсолодший трунок (А. Турчинська);
// П'янкий запах; пахощі.
Димлять сумом чорні маки, надихають тоскним трунком німу ніч (С. Васильченко);
Над ланами гуляв вітерець, напахчений весняними трунками (Я. Гримайло).
2. Відвар трав, коренів, лушпиння тощо для різних потреб (перев. для лікування).
[Маруся:] Бабусю, дайте мені привороту! Я вам чим хочете віддячу... [Баба:] Не треба мені нічого... ось тобі дві пляшечки: в одній червоний трунок, у другій зелений (М. Старицький);
Мати брала пахучого сіна, Шолушиння [лушпиння] з цибулі й насіння, Що зросло на твердій цілині, І варила усе в казані .. А зваривши всі трунки численні, Викладала у глечик тонкий Фіолетові, жовті й зелені, Як трава польова, крашанки (Т. Масенко);
* У порівн. Романик знову ковтнув води, ніби цілющого трунку, від якого на нього повинно зійти натхнення (Ірина Вільде);
// Отрута.
Що діється за муром неприступним? Які тортури вигадали ще? Кому у серце лізуть з трунком трупним? (П. Воронько);
* У порівн. Їй [Звенигорі] одягали пута куті, Несли, як трунок, чорну лжу, На велелюдному розпутті Смертельну значили межу (А. Малишко).
3. діал. Горілка.
Не поможе трунок, як прийде фрасунок [клопіт] (Гал.-рус. приповідки);
Його очі .. спинилися на фляшці [пляшці] з горівкою. Станув. – Є ще тут що? – спитав. А відтак, відкривши ще трохи трунку, приложив фляшку до уст і випив усе до останньої краплі... (О. Кобилянська).
ТРУ́НОК², нка, ч., діал.
Шлунок.
Аби в трунок, а на плечах дарма! (прислів'я);
[Війт:] Я випити вип'ю, бо щось мене в трунку млоїть (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)