трунок
ТРУ́НОК¹, нку, ч.
1. Напій (перев. алкогольний).
Не жалуйте, діти, Трунку дорогого, Із двора не випускайте Тверезим нікого (П. Куліш, Вибр., 1969, 313);
— Угорське, шампан благородний, портвейн, бордо — от мої трунки (Коцюб., І, 1955, 138);
Випили. Василь Степанович довго плямкав губами, розкуштовуючи дорогоцінний трунок (Добр., Очак. розмир, 1965, 17);
Березовий сік… Ніжний трунок весняний, Що годує і поїть ледь помітні бруньки (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 39);
*Образно. То перше кохання, то щастя, найдорожче чоловікові в світі!..Хай упивається людина своєю оманою, хай знище [знищить] до краю той трунок солодкий (Мирний, І, 1954, 58);
*У порівн. А яка смачна була Василькові та вода! Ковтав її, ніби найсолодший трунок (Турч., Зорі.., 1950, 21);
// П’янкий запах; пахощі.
Димлять сумом чорні маки, надихають тоскним трунком німу ніч (Вас., II, 1959, 32);
Над ланами гуляв вітерець, напахчений весняними трунками (Грим., Незакінч. роман, 1962, 213).
2. Відвар трав, коренів, лушпиння тощо для різних потреб (перев. для лікування).
[Маруся:] Бабусю, дайте мені привороту! Я вам чим хочете віддячу… [Баба:] Не треба мені нічого… ось тобі дві пляшечки: в одній червоний трунок, у другій зелений (Стар., Вибр., 1959, 278);
Мати брала пахучого сіна, Шолушиння [лушпиння] з цибулі й насіння, Що зросло на твердій цілині, І варила усе в казані.. А зваривши всі трунки численні, Викладала у глечик тонкий Фіолетові, жовті й зелені, Як трава польова, крашанки (Мас., Сорок.., 1957, 320);
*У порівн. Романик знову ковтнув води, ніби цілющого трунку, від якого на нього повинно зійти натхнення (Вільде, Сестри.., 1958, 465);
// Отрута.
Що діється за муром неприступним? Які тортури вигадали ще? Кому у серце лізуть з трунком трупним? (Воронько, Драгі.., 1959, 124);
*У порівн. Їй [Звенигорі] одягали пута куті, Несли, як трунок, чорну лжу, На велелюдному розпутті Смертельну значили межу (Мал., Серце.., 1959, 5).
3. діал. Горілка.
Не поможе трунок, як прийде фрасунок [клопіт] (Гал.-руські.. приповідки, III, 1910, 226);
Його очі.. спинилися на фляшці [пляшці] з горівкою. Станув. — Є ще тут що? — спитав. А відтак, відкривши ще трохи трунку, приложив фляшку до уст і випив усе до останньої краплі… (Коб., II, 1956, 166).
ТРУ́НОК², нка, ч., діал. Шлунок.
Аби в трунок, а на плечах дарма! (Укр.. присл.., 1963, 50);
[Війт:] Я випити вип’ю, бо щось мене в трунку млоїть (Фр., IX, 1952, 122).
Словник української мови (СУМ-11)