трунковий
ТРУНКО́ВИЙ, а, е. Стос. до трунку ( див. тру́нок¹).
Сліпа, нездоланна любов заарканила дівчину, як сарну, за шию і вела своєю, відомою лиш їй одній тропою, до великої перемоги, до трункового згубу (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 307).
Словник української мови (СУМ-11)