трійник
ТРІЙНИ́К, а́, ч.
Предмет, що складається з трьох якихось частин або який має три однакові частини.
Стояки поїлок до магістральної труби приєднують за допомогою трійників та сіделок, які додаються до комплекту автопоїлки (з наук. літ.);
Сьомгу сріберну пудову добре, друзі, поводить .. на гнучкому бамбуку, на співучому капроні, на сталевім трійнику (І. Гончаренко);
// Частина трубопроводу – невелика трубка з трьома патрубками для з'єднання відгалужень.
Трійники і хрести застосовуються при відгалуженні трубопроводу від магістрального під прямим кутом (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)