тріп
ТРІП¹, пред., розм.
1. Дія за знач. трі́пнути і трі́пну́тися.
Дівчина стояла задумана. Потім віями – тріп... (А. Головко);
* Образно. Оце й вечір... Він голубий... Він із Яйли голубою чадрою на південний кримський берег тільки – тріп! і накрив... (Остап Вишня).
2. Дія за знач. тріпну́ти.
– Чого ти плакав? – Кирило йому: Га, чого? – Та тріп, та тріп по щічках його пальцем (А. Тесленко).
ТРІП², у, ч., заст.
Слід.
Я у той тріп пішла до коршми [корчми] (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)