тріпання
ТРІПА́ННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. тріпа́ти.
– Іч, гарна яка! Іч, яка хороша стала! – хвалив він її, тріпаючи її своєю невеличкою білою рукою по її повній щоці. Від того тріпання била кров у Христине лице, приливала у голову (Панас Мирний).
ТРІ́ПАННЯ, я, с.
Дія за знач. трі́пати і трі́патися та звуки, утворювані цією дією.
Тихо підходили до озера. Прислухались. На озері жирувала дичина. Чулося тріпання пташиних крил (Ю. Збанацький);
В неї серце дуже тривожно тріпалось: вона почувала кожний рух його, чула кожне тріпання (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)