тріпання

ТРІ́ПАННЯ, я, с. Дія за знач. трі́пати і трі́патися та звуки, утворювані цією дією.

Тихо підходили до озера. Прислухались. На озері жирувала дичина. Чулося тріпання пташиних крил (Збан., Над Десною, 1951, 212);

В неї серце дуже тривожно тріпалось: вона почувала кожний рух його, чула кожне тріпання (Н.-Лев., V, 1966, 125).

ТРІПА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. тріпа́ти.

— Іч, гарна яка! Іч, яка хороша стала! — хвалив він її, тріпаючи її своєю невеличкою білою рукою по її повній щоці. Від того тріпання била кров у Христине лице, приливала у голову (Мирний, III, 1954, 181).

Значення в інших словниках

1. тріпання — трі́пання іменник середнього роду від: трі́пати тріпа́ння іменник середнього роду від: тріпа́ти розм.  Орфографічний словник української мови
2. тріпання — ТРІПА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. тріпа́ти. – Іч, гарна яка! Іч, яка хороша стала! – хвалив він її, тріпаючи її своєю невеличкою білою рукою по її повній щоці. Від того тріпання била кров у Христине лице, приливала у голову (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
3. тріпання — I тр`іпання-я, с. Дія за знач. тріпати і тріпатися та звуки, утворювані цією дією. II тріп`ання-я, с., розм. Дія за знач. тріпати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тріпання — Трі́пання, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. тріпання — Тріпання, -ня с. 1) Дерганіе. Шейк. 2) Битье, наказаніе розгами. Шейк. 3) Выколачиваніе, вытряхиваніе. Шейк. 4) Хлопаніе (крыльями, напр).  Словник української мови Грінченка